Родинно-сімейне виховання















Виховний захід 
Про що розповів сімейний альбом?

Мета: виховувати в учнів почуття поваги і любові до своєї  родини, бережливе ставлення до сімейних реліквій. 
Обладнання: альбоми, листи, фотографії, прикраси.
Хто не знає свого минулого,
Той  не вартий свого майбутнього.
М. Рильський.
Зміст заняття.
Вступне слово вчителя.
Роде наш красний! Що може бути прекраснішим від того дня, коли до отчого порога, під рідну батьківську стріху злітаються діти, онуки, правнуки, щоб низько вклонитися матері і батькові за вічну турботу і ласку, за недоспані ночі, коли знімали жар з нашого стола і випікали запашний духмяний хліб.
Кожна людина повинна знати свій родовід, пам’ятати своїх прадідів, знати, чим вони займалися, як жили, чим славилися. Треба вивчити «дерево свого роду». Що більший рід, то міцнішим стає дерево, і кожної гілочки чи коріння є своє ім’я.
-    Що ж допомагає кожному з нас дізнатися про своє минуле, про своє коріння?
-    Хтось, не подумавши, запитає: а для чого все це зберігати? Що думаєте ви?
Перш за все тому, що це велика цінність, щоб пізніше показати дітям, онукам, правнукам, далеким і близьким товаришам. Старше покоління до цих духовних посвідок було вельми ощадливим і бережливим, Рідко знайдеш у селі літню жінку, котра б не приберегла у скрині предмети традиційного одягу своєї матері чи бабусі. У домашніх архівах неодмінно знайдемо родові метрики, яким, як кажуть, нема ціни, кожен такий предмет є живим свідченням про конкретних людей 
Та, напевне, найбільшу цінність у сімейному архіві займає одна річ.  І дізнатися нам про неї допоможе сьогоднішня розмова та улюблений актор і співак ваших батьків Михайло Боярський. 
( Звучить пісня «Старий альбом).
Отже, сьогодні ми говоримо про сімейний альбом.
-    А чи ведуться у ваших сім’ях альбоми – літописи?-    Які саме фотографії містяться в цих альбомах, які записи занесено?
-    А чи потрібно підписувати фотографії?
Пам’ятайте, що у вашому альбомі мають знайти місце фотографії ваших батьків і членів сім’ї, дорогих вашому серцю людей.
- А зараз прошу   поділитися своїми розповідями про сімейний альбом.
(Розповіді учнів).
У моїй сім’ї теж є альбом – літопис. Я виготовила його разом із мамою для своєї бабусі на її 70 – річчя. Для бабусі це був найцінніший подарунок, адже ми зібрали у ньому історію її родини: починаючи від батьків, закінчуючи правнуками.
(Демонстрація власного альбому та коментар до окремих фотографій).
Але ще більшою святістю, ще більшою повагою, ознакою любої буде вивішений портрет бабусі чи дідуся, батька чи матері. Бо це не просто традиції, це пам’ять про тих, хто творив історію, з кого треба брати приклад. Але, на жаль, не в багатьох сучасних родинах знайдеш на стіні  батьківські фотокартки. Зате скільки співаків, футболістів… А прибраний вишитим рушником портрет батька чи матері чомусь вважається ознакою старомодності.
-    А що ви можете сказати з цього приводу?
-    У кого з вас вдома можна побачити портрет рідної людини у вишитому рушнику?
-    Як би ви оформили одну із стін свого будинку портретами, щоб це було і гарно і почесно?
-    Напевно, не знайдеться такої родини, де б не збиралися за сімейним столом .
-    Коли найчастіше це відбувається?
-    А які свята стали традиційними у вашій сім’ї?
( Розповіді учнів).
Немало важливу роль у сімейному архіві займають листи, листівки. Та чи вміємо ми приберегти звичайнісінькі листи від рідних? Нерідко доводиться бачити, коли на звалищах смітників валяються аркуші з дрібним рукописом найдорожчих людей. Неповага до листів повною мірою характеризує загальну культуру людини. Не вічні ж наші батьки, прийде час, коли пам’ять про них залишиться лише в речових спогадах – листах, фотографіях, інших пам’ятках.

-    А чи листуєтесь ви? З ким?
-    Що вам приємніше було б отримати: sms – повідомлення чи лист, написаний власною рукою?

Уявімо, якби не дійшло до нашого часу листування Шевченка, Лесі Українки, Франка, наскільки б збідніла наша уява про цих людей.
-    А які листи зберігаються у ваших архівах?
-    Чи читали вам листи ваші батьки?
-    Що новогого та цікавого для себе ви дізналися?
-    А може хтось хоче поділитися цікавою розповіддю?
Люди одні листи зберігають, інші ні. Як би ви оцінили таку ситуацію: хлопець дружить з дівчиною. Довгий час вони листуються та стається так, що вони розлучаються. І тоді кожен знищує листи.
-    Як, на вашу думку, вчинити у такій ситуації: знищити листи чи зберегти на згадку?
Я вважаю, що їх обов’язково треба зберегти, Адже не все між ними було погане, були і радісні дні, І саме листи допоможуть це згадати ( а особливо, коли ця людина була тобі дуже дорога). Але пам’ятайте, дуже некультурно читати чужі листи без дозволу.
У вас на столах є кольорові кленові  листочки. Напишіть на них слова, словосполучення, речення, які би говорили про те, що означають для вас сімейні реліквії.
( Учні виконують записують під звуки мелодії про родину і потім прикріплюють на дошку, де намальоване дерево).
А тепер давайте проведемо конкурс на кращого знавця приказок, прислів’їв, пісень, віршів про сім’ю, родину.
- У нас на дошці записано епіграф. Як ви вважаєте, що означають ці слова?
Підсумок. Листи та фотографії – це пам’ять. Не одна старенька мати, не одна вдова ще й зараз тихенько відкриє скриню і самотужки читає листа, написаного сином чи чоловіком.
У свій час відомий поет О. С. Пушкін писав: «Пишатися славою своїх предків не тільки можна, але й треба; неповага до неї є ганебна легковажність.» А з чого ж починається легковажність? Напевне, із забутого на підвіконні листа, припалого пилом портрета, вицвілої забутої фотографії…
Пам’ятайте про це, бережіть сімейні сімейні реліквії, сімейні альбоми, щоб потім, на схилі літ , передати своїм дітям. Бо родовід слід знати. Це не просто красиаі слова, це обов’язок не тільки перед минулим, але й майбутнім поколінням.

Комментариев нет:

Отправить комментарий